Тиждень 52. Година до сну без екранів

А ось і він. 52-й тиждень. За планом це останній тиждень і остання звичка. Тільки-но задумавсь скільки часу пройшло, скільки подій сталось за ці тижні, що аж застиг в роздумах над клавіатурою, але лишу це на підсумки. Хочу провести великий огляд, свого роду, ретроспективу, на ввесь рік в рамках цього блогу, обернутись назад і зробити підсумки всього пройденого і здобутого за цей час, проаналізувати те, чого досягти все ж не вдалось, викотити підсумки і подумати, що робити далі. Ну а зараз все ж поговоримо про останній тиждень, в якому я вирішив не використовувати ніяких екранів за годину до сну.

При виборі цієї звички, мотивація була доволі проста — останні тижні я через надмірну кількість емоцій, або ще чогось, почав погано спати. Прокидався майже кожної ночі і мені це страшенно не подобалось. До того ж і сам сон став неспокійним. Я почав бачити сни і на ранок прокидався не таким свіжим, як за звичай. Це був скоріше комплекс причин, аніж якась одна єдина, тому мені довелось розглянути все детальніше. Однією з причин тут були емоції, увесь грудень видався доволі напруженим, було багато нервових моментів і це давало свої плоди. Також я почав доволі часто порушувати свій власний режим періодичного голодування і час від часу перекушував ввечері. А бували моменти, коли після тренування просто випивав непомірну кількість води й посеред ночі доводилось вставати, щоб її відлити. Сон тоді перебивався і я відчував себе розбитим під ранок. Ну і на останок, я вирішив, що однією з причин може бути телефон, який я часто тримаю в руці перед сном. З цим набором недоліків я і вирішив боротись.

Першим ділом я повернув назад свій режим періодичного голодування. Уже після цього мені стало спати спокійніше. Ще раз запевнююсь, що для мене цей режим працює і дає свої очевидні переваги. Далі діло дійшло до води. (помітив, так? всі слова останнього речення починаються на літеру “д”). Я перестав пити її перед самим сном. Якщо це день з тренуванням, то я брав воду з собою і пив протягом заняття та одразу після. Так я повертав назад водний баланс, а якщо і вливав в себе зайвого, то вона встигала виходити до сну. Останнє, над чим я працював, були гаджети й інші екрани. Основною проблемою яких багато експертів вважають синій спектр світла, який погіршує вироблення мелатоніну (гормону сну) і порушує циркадні ритми організму. Мелатонін дає зрозуміти організму, що день вже закінчується і пора би відпочити. Синій спектр екранів блокує його надходження і таким чином ти можеш засиджуватись до ночі за своїм компуктєром або ж смартфоном. Але ця інформація з часом почала не витримувати критики нових досліджень в цій темі, які доводять не значний вплив як самого синього спектра світла на організм, так і взагалі довгого перебування людини перед екраном на сон. Все більше вчених відмічають його, як не значний. Я знав про це і все одно вирішив спробувати обмежити собі доступ перед сном. І справа тут не тільки в синьому спектрі.

Найбільше часу в екранах я проводжу або за якоюсь роботою, або за споживанням контенту чи то з ютубу, чи то з інших соціальних мереж. І разом із синім світлом в мій мозок надходила тонна інформації. Якісь події, новини, фотографії знайомих — все це несеться неймовірним потоком і змушує мозок думати про це не тільки під час споживання контенту, але й деякий час після цього. І якщо я кладу телефон і одразу лягаю спати, я ще деякий час обдумую тільки що побачене, аналізую, роблю якісь висновки. Одним словом, відбувається вкрай не простий процес, який відкладає мій похід у світ снів. Я навіть боюсь уявити, що там відбувається на рівні підсвідомості. З минулого тижня я тут дещо про неї дізнався. Якщо коротко — це свого роду губка, яка вбирає в себе всю інформацію без розбору і фільтрації. Тому можу собі уявити, який потік інформації вона намагається обробити у фоновому процесі.

Про те, що я раніше зловживав екранами, стало ясно з перших же днів експерименту, коли я за годину до сну відкладав телефон і сидів такий з дивним почуттям незрозумілості чим би зайнятись. Звичайно, згодом в мене набралось купа занять, яким можна приділити час ввечері, але сам факт того, що це було не звично, очевидний. Відмітити годину до сну було досить просто. Зазвичай я лягаю о 22:00, а це значить, що 21:00 я маю виставити будильник на завтра відкласти телефон і закрити ноутбук. І тут одразу ти згадуєш, що комусь не написав, комусь не відповів, терміново треба глянути якусь інформацію, записати нагадування і ще купа всього. В такі моменти я просто визначав, чи критичним для мене буде не виконання цього? Зазвичай, нічого серйозного це не спричинило б і я сміливо на це забивав. Чим же я займався цю годину перед сном? Не повіриш, але занять в мене знайшлось купа. Спілкувався зі своєю дружиною, якщо в неї був вільний час. Слухав музику, мав про запас навіть паперову книгу, але до неї час так і не дійшов, оскільки в мене на приміті є купа практик, на які нерідко часу в добі не вистачало: вечірня зарядка, розминка, розтяжка, медитація, дихальні вправи інші практики. Словом, зайнятись було чим і без екранів.

Чи допомогло мені це в досягненні моєї першочергової мети покращити свій сон? Не можу сказати напевно, що тільки це допомогло, але я повернув собі той безтурботний сон, який мав до цього і велику роль в цьому відіграла відсутність гаджетів. В цьому я впевнений. І справа тут не в синьому спектрі світла, я думаю. Все ж більш важливу роль грала відсутність того нескінченного потоку інформації, що ллється на нас з цих екранів. Тисячі гігабайт контенту, який наш мозок намагається обробити і зберегти, але найбільша біда в тому, що більшість цієї інформації нам не потрібна. Ми просто в пусту ганяємо наші мозкові ресурси. Я вже робив схожий експеримент з екраном зранку, коли намагався не взаємодіяти з гаджетами першу годину після пробудження і там була схожа історія. Як тільки ти відкриваєш якусь стрічку, ти одразу поринаєш у безмежний океан інформації, яка в більшості своїй, пуста для тебе, як пусті калорії з рафінованої їжі, що не приносять тобі ніякої користі, а тільки навантаження на організм.

Досить не звично це писати, але на наступний тиждень я не обираю ніякої нової звички. Це був останній в рамках цієї серії. Далі я напишу висновки та загальні підсумки і обдумаю, що робити далі з цим блогом. Тому не перемикайся, лишилось найцікавіше.